Світовий ринок сої та місце України на ньому
Мирослава Шимкова,
експерт ДП “Держзовнішінформ”
Світовий ринок
Зростання народонаселення на планеті й невідкладна необхідність забезпечення його харчовими продуктами вимагають випереджувального зростання виробництва продовольчих ресурсів, зокрема білково-олійної сировини. Поповнення їх значною мірою забезпечується за рахунок стратегічної сої, яка є основою світової піраміди рослинного білка й олії, важливою складовою продовольства. Повножирова екструдована соя і соєвий шрот у багатьох країнах нині виступають як обов’язкові високобілкові інгредієнти для виробництва комбікормів, які згодовують у найінтенсивніших галузях – тваринництві та птахівництві.
Сьогодні світове виробництво сої становить майже 336,59 млн тонн, і незмінно лідерами є Бразилія, США, Аргентина, які у 2019/2020 МР зібрали рекордні 271,67 млн тонн, що становить 80,71% світового виробництва. Також до провідних виробників належать Китай (18,1 млн тонн), Індія (9,3 млн тонн) та Парагвай (9,9 млн тонн). Показники могли бути ще більшими, але часткове скорочення площ під сою в США, а також зниження врожайності бобових в основних країнах-виробниках гальмують збільшення виробництва. Також відбулась зміна лідера з виробництва: якщо раніше США були першими, то нині цю позицію посідає Бразилія. У свою чергу, загальна світова пропозиція зростає через великі поточні запаси. Так, Сполучені Штати вирощують 28,72% світової сої. Водночас продаж американської олійної культури на зовнішні ринки становив 42,62 млн тонн і досяг лише 3,86% всього світового експорту. Головні покупці сої із США – Китай, Японія і Мексика. Україна розташувалася на восьмому місці з виробництва сої у світі, але посідає шосте місце з її продажу.
Перелік світових імпортерів у 2019/2020 МР виглядає так: Китай – 59,77% світового попиту, і ця частка буде зростати, Євросоюз – 9,57%, Мексика, Аргентина і Єгипет – 3,68%, 2,85% і 2,76% відповідно.
Країни-лідери з виробництва сої, млн тонн
| № | Країна | 2020/2021* | 2019/2020 | 2018/2019 | 2017/2018 | 2016/2017 |
| 1 | Бразилія | 133,00 | 126,00 | 119,70 | 123,40 | 114,90 |
| 2 | США | 116,15 | 96,67 | 120,52 | 120,07 | 116,93 |
| 3 | Аргентина | 53,50 | 49,00 | 53,30 | 37,80 | 55,00 |
| 4 | Китай | 17,50 | 18,10 | 15,97 | 15,28 | 13,60 |
| 5 | Індія | 10,25 | 9,30 | 10,93 | 8,35 | 10,99 |
| 6 | Парагвай | 6,00 | 9,90 | 8,51 | 10,26 | 10,34 |
| 7 | Канада | 3,50 | 6,05 | 7,42 | 7,72 | 6,60 |
| 8 | Україна | 3,30 | 4,50 | 4,46 | 3,89 | 4,29 |
| 9 | Інші | 25,27 | 17,07 | 20,25 | 16,16 | 17,12 |
* – прогноз
Джерело: дані МСГ США
Як бачимо, незважаючи на те, що серед ключових виробників сої Китай посідає четверте місце, дана країна вже традиційно є найбільшим покупцем бобової культури на світовому ринку. Згідно з даними МСГ США, прогнозований показник споживання сої у 2020/2021 МР стане рекордним за останні п’ять років. Динамічне зростання споживання пов’язане передусім із тим, що Китай є провідною країною з виробництва свинини з часткою світового ринку 38,8% у 2020 році. Стрімкий розвиток тваринницької галузі в країні щорічно посилює попит на сою. Так, за останні десять років імпортер збільшив обсяги закупівель продукції на 40,8 млн тонн, з 59,2 млн тонн у 2011/2012 МР до 100 млн тонн, прогнозованих у 2020/2021 МР. Саме розвиток тваринницької галузі стимулював переробку сої в Китаї, і країна стала також провідним виробником соєвого шроту та соєвої олії, задовольнивши тим самим попит на дані продукти на внутрішньому ринку. У жовтневому звіті МСГ США світове виробництво соєвого шроту у 2020/2021 МР прогнозується на рівні 253,317 млн тонн. При цьому Китай планує виробити близько 78,41 млн тонн шроту, а олії – 17,74 млн тонн (29,41% від загального світового виробництва).
Світові лідери з виробництва сої у 2019/2020 МР, %
Джерело: дані МСГ США
Попит на сою з боку країн Євросоюзу за останні п’ять років більш стабільний і у 2020/2021 МР прогнозується на рівні 14,9 млн тонн, що трохи поступається торішнім обсягам імпорту – 15,6 млн тонн. Сталий попит пов’язаний із потребами внутрішнього ринку – ЄС посідає друге місце серед найбільших світових виробників свинини. Водночас ЄС виступає ключовим споживачем соєвого шроту на світовому ринку – у 2020/2021 МР імпорт даного продукту очікується на рівні 18,85 млн тонн при загальному світовому імпорті 64,73 млн тонн.
Світове виробництво соєвої олії за останні п’ять років також зросло через збільшення попиту на даний продукт з боку країн-імпортерів. За даними жовтневого звіту МСГ США, у 2020/2021 МР виробництво соєвої олії прогнозується на рівні 60,3 млн тонн, що на 6,46 млн тонн більше, ніж у 2016/2017 МР. Основними країнами-виробниками в даному сегменті є Китай (16,4 млн тонн у 2019/2020 МР), США (11,29 млн тонн), Бразилія (8,5 млн тонн) та Аргентина (7,62 млн тонн). Споживання соєвої олії та соєвих продуктів збільшилося переважно через підвищення зацікавленості в здоровому харчуванні, що викликало збільшення попиту на їжу рослинного походження і багаті клітковиною продукти в країнах із високим доходом. Експерти ринку прогнозують, що в найближчі два-п’ять років світовий ринок сої повністю залежатиме від таких ключових факторів, як попит із боку Китаю, рентабельність переробки бобової культури в США та інших країнах-виробниках. Як результат – саме ці фактори в майбутньому будуть стимулювати як вирощування сої, так і розвиток сектору продуктів її переробки.
Світове виробництво соєвого шроту та основні країни-виробники, млн тонн
* – прогноз
Джерело: дані МСГ США
Світове виробництво соєвої олії та основні країни-виробники, млн тонн
* – прогноз
Джерело: дані МСГ США
До торгівлі соєю та її продуктами залучено близько 190 країн. Аналіз світової торгівлі свідчить про те, що основні маркетингові потоки сої спрямовуються з країн Північної та Південної Америки до Азії та Європи, менше – до Африки. На світовий ринок надходить до 35-40% вирощеного врожаю. Решта його використовується в країнах-виробниках. Експортували сою 53 країни, серед них найбільше США, Бразилія, Аргентина і Парагвай. Світовий ринок олійної культури монополізований цими чотирма країнами, які разом експортували 93,57% усієї сої у 2019/2020 МР.
Світовий експорт сої та основні країни-експортери, млн тонн
* – прогноз
Джерело: дані МСГ США
Український ринок
На вітчизняному аграрному ринку соя вже багато років поряд із зерновими культурами посідає провідні позиції в експорті й переробці на харчові та кормові цілі, а також має стратегічно важливе значення в забезпеченні продовольчої та економічної безпеки країни. Основними передумовами зміни становища цієї культури у світі за останні 20 років стали зрушення в структурі харчування населення розвинених країн, що пов’язані з переходом з тваринних жирів на рослинні та олію; а також збільшення чисельності населення в країнах Азії та стрімкий розвиток галузі тваринництва у ЄС. У сукупності це спричинило зростання глобального попиту на сою та переорієнтацію багатьох країн на її вирощування, серед яких опинилась і наша країна.
В Україні з 2000-х років спостерігаються високі темпи збільшення посівних площ та валових зборів сої. Вирощування сої на відміну від надмірного збільшення посівних площ соняшнику має позитивний ефект для всього сільського господарства, оскільки ця культура – ідеальний попередник практично для всіх зернових культур. Її особливою властивістю є наявність бульбочкових бактерій, завдяки яким фіксується азот із повітря й за період вегетації накопичується в ґрунті в межах 80-100 кг/га. Це дуже важливо в економічному плані при недостатньому внесенні мінеральних та органічних добрив, що призводить до від’ємного балансу поживних речовин у ґрунті, який, за розрахунками науковців, становить приблизно 200 кг/га, чим порушується основне правило землеробства, яке зобов’язує товаровиробника повернути в ґрунт еквівалентну кількість поживних речовин, що була витрачена на формування урожаю.
Суттєве зростання посівних площ і валових зборів сої свідчить про її надзвичайно важливу роль в аграрному комплексі України. При дотриманні рекомендованих технологій вирощування можна досягти врожайності 2,5 т/га і вище. З врахуванням витрат на 1 га і середньої ціни реалізації рентабельність виробництва сої становить понад 50%. Тому, зважаючи на стабільний попит на цю культуру у світі та Україні, виробники сої можуть отримати великий економічний ефект від її вирощування. Єдиною проблемою залишається недостатнє зростання її врожайності. Нині Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України сприяє впровадженню у виробництво високоврожайних сортів сої.
Соя – надзвичайно корисний продукт. 1 кг сої за кількістю протеїну замінює 2 кг м’яса або риби, 4 кг пшениці або ж 12 л молока. З вирощування сої сьогодні Україна посідає перше місце в Європі та колишніх країнах СНД.
Динаміка виробництва сої в Україні протягом 2016/2017-2020/2021* МР
* – станом на 29.10.2020 зібрано врожаю сої
Джерело: дані Державної служби статистики України
Останніми роками спостерігається цікава тенденція щодо врожайності та посівних площ: наприклад, у 2014 році було посіяно 1,8 млн га сої, отримано врожайність 21,7 ц/га, у 2015-му посіяно більше – 2,1 млн га, врожайність впала до 18,4 ц/га. Аналізуючи дані за роками, можна помітити, що як тільки збільшуються посівні площі, падає врожайність.
Основною причиною суттєвого скорочення площ під соєю стали “соєві правки” Закону України № 2245-VIII від 21 грудня 2017 року, відповідно до яких з 1 вересня 2018 року до 31 грудня 2021-го скасовується бюджетне відшкодування ПДВ при експорті соєвих бобів. Станом на 30 серпня 2018 року Президент України підписав законопроєкт №7403-д, яким скасовується норма щодо невідшкодування ПДВ при експорті сої, насіння свиріпи та ріпаку для виробників, які самостійно поставляють ці культури за кордон. Метою впровадження даного законопроєкту було стимулювання розвитку в Україні підприємств із переробки насіння олійних культур, забезпечення завантаження вже наявних вітчизняних переробних потужностей, зменшення питомої ваги експорту сільськогосподарської сировини, яка може бути перероблена в Україні, і збільшення експорту готової продукції та стимулювання умов для створення нових робочих місць. Однак це призвело до зниження експортних поставок. Так, якщо 2017 року було експортовано 2,86 млн тонн сої на суму 1,06 млрд USD, то у 2018-му відвантаження олійної культури становили лише 2,24 млн тонн на суму 0,83 млрд USD.
Загалом географія поставок української сої є доволі широкою. Сьогодні експорт здійснюється до 36 країн світу, а, наприклад, у 2004 році їх було 8. Найбільшими імпортерами вітчизняної сої у 2019 році були: Туреччина (36,73%), Єгипет (20,01%), Білорусь (12,13%), Італія (5,33%), Греція (4,58%). Експортний напрям споживання сої, як і ріпаку, частково зумовлений відсутністю захисного механізму у вигляді вивізного мита. Так, наприклад, на соняшник воно становить 10% і свого часу сприяло “переорієнтації” споживання соняшнику з чистого експорту насіння на продукт переробки з доданою вартістю.
Одним із потужних факторів збільшення обсягів виробництва сої в Україні є ціновий. Аналіз динаміки середніх максимальних і мінімальних цін попиту на товарну сою на внутрішньому ринку протягом останніх п’яти років підтвердив досить різкі коливання мінімальних цін (з 8615 грн/т у 2019 році до 11262 грн/т у
2018-му) та максимальних цін (у межах 9015-13154 грн/т).
Цінові позиції попиту та пропозиції на внутрішньому ринку сої у 2016-2020* роках, EXW завод, грн/т (з ПДВ)
* – ціни за січень-жовтень 2020 року
Джерело: дані ДП “Держзовнішінформ”
Утім, за останні три роки посівні площі скоротилися на 26%. Так, у 2020 році в Україні соєю планувалось засіяти 1446 тис. га, однак було засіяно лише 1255 тис. га, і це є найнижчим показником за останні сім років. Як зазначають експерти ринку, причинами скорочення посівних площ є декілька важливих факторів, наприклад: зниження рентабельності вирощування культури через високу волатильність світових цін, наслідком чого стали світові торговельні кризи; чутливість сої до зміни погодних умов, таких як нестача вологи та весняні посухи; нерівні умови щодо повернення ПДВ на експортні операції, які суттєво знизили можливість доступу до експортних ринків для малих та середніх господарств; рішення великих компаній щодо скорочення площ під соєю в структурі сівозміни. Це надалі може призвести до негативних наслідків. Так, наприклад, уже у 2020 році починаючи з квітня переробні компанії зіткнулися з критичною нестачею сировини на локальному ринку, як результат, в наступному сезоні ми зможемо побачити судна з південноамериканською соєю в українських портах.
Додало невизначеності ринку сої й затягування з підписанням Закону щодо скасування так званих “соєвих правок”, і тепер експортери знову отримуватимуть відшкодування ПДВ при реалізації придбаної за гривню сої та ріпаку. Але, з огляду на довгу процедуру, аграрії все ж скоротили площі сівби сої. Так, Президент України 21 травня 2020 року підписав довгоочікуваний проєкт Закону №1210 про “соєві правки”, за яким передбачається повернення компенсації ПДВ під час експорту сої та ріпаку. Поки не відомо, наскільки ці зміни вплинуть у поточному сезоні на ринок сої не тільки в Україні. Однак цілком очевидно, що й у 2020/2021 МР українські переробники можуть знову мати проблему нестачі сировини.
У світовому виробництві та торгівлі соя є головним щорічно відновлюваним білково-олійним ресурсом, за рахунок якого значною мірою вирішується проблема харчового і кормового білка та олії. Україна має природні ресурси, які відповідають біологічним вимогам до її вирощування. Сучасне власне виробництво сої забезпечує лише 10% потреби внутрішнього ринку, яка постійно зростає. Крім того, соя в Україні має великий потенціал, є привабливою як для сільгоспвиробників і внутрішніх переробників, так і для експортерів. Проте для збільшення рентабельності виробництва олійної культури та реалізації продуктів її переробки необхідно вжити заходів для вирощування якісних українських сортів. Крім того, потрібна державна програма щодо сої. Без рішучих заходів, спрямованих на нарощування її виробництва, Україна не зможе вирішити проблему кормового білка й буде змушена імпортувати сою та підтримувати іноземного виробника.